Старий бабай з горілки пляшкой,
В кутку засміченім забивсь,
Стогнав, ридав і хлипав тяжко,
І головой об стіну бивсь.
Колись була у нього сила,
Колись він був страшний усім,
Літав, мов жах на чорних крилах,
Тепер же зажуривсь зовсІм.
Ніхто його вже не боїться,
Зухвала стала дітвора,
У телефони вткнули лиця,
Їм не страшна нічна пора!
І не цікавить їх нічого,
Нема ні совісті, ні стра́ху,
Книжки й казки їм ні до чого,
Лиш лінь та ігри їм до сма́ку.
І що бабай старий той зробить,
Ну що ви, це вже смішно, люди!
Цікавлять їх вампіри й зомбі,
Та інший харч із Голівуду.
Прогнали бабая із тріском,
І довго він іще журився,
Напився зрештою до виску,
Пішов і з горя утопився.