Одинокою берізкою
З дитячих літ вона зростала
Стільки зла в дитинстві й горя
Від рідних дерев зазнала .
Вітер злий , холодний ,сильний ,
Все хотів зломить берізку
Зародити в серці злобу
На чужих дерев і близьких .
Та берізка не зломилась ,
І колючкою не стала
Хоч і важко було в лісі
Зла у серці не тримала .
З серця вигнала обіду .
І злопам'ятністъ прогнала
Поселила в серце радість
А вона любов'ю стала .
Так з любов'ю виростала ,
Все раділа й розквітала
Потім дуба покохала
З дубом щастя і пізнала .
Заздрять їм усі прохожі
Як ростуть вони і близькі
Й проростають в корнях дуба
Молоденькі дві берізки .