твої вії холодні як зимовий цей вечір
срібла сяють краплинки льод у твоїх очах
що ще люба зробити, щоб потримати плечі
щоб хустинку подати тобі при свічах..
я вже з ніг мила збився, скільки вже не молився
ти не чуєш мо голосу, ходиш все по мечах ..
а колись, пам'яташ, був шалений і бивсь я
щоб заплутатись важче у твоїх речах
ти була неприступна у свята і у будні
що ж сьогодні ся стало де моє їжача
біля тебе мужчинки табунчики мутні
я ж горіти втомився близ того Ілліча
твої вії холодні як зимовий цей вечір
я віддав би всі скарби щоб тебе провести
й це кохання нестримне що здатне до втечі
та припнув я хустинку і коня і пости...
