Яскравого, витонченого кольору крові
Несуться пелюстки троянд поміж двох берегів,
І їм слідом беззахисні дівочі сльози
Не поспішають розчинитись і опуститись до темних глибин.
На небі давно вже зайшло сонце
І місяць уповні визирає з чорноти,
Й падають додолу тіні кволі
І хилить пишні крони дерев в боки.
Милозвучно лунає понад річкою слово за словом
Пісня неприборканим птахом здіймається у вись,
Домівка того птаха - зорі,
А його царство найпрекрасніші уяви сни.
