Скільки б тобі доріг не судилось пройти
З них тільки одна блаженним сяйвом струменить,
Вона завжди готова тобі впасти до ніг,
Омити тебе і вилікувати від ран.
Це дорога у внутрішній світ
Серед хащів почуттів, розуму домислів і серцевих драм,
Вона веде до сакральних глибин
І в ній реальність перед тобою знімає вуаль.
Перед нею кожна інша дорога втрачає свій смисл,
А точніше набуває хвилюючий смак,
Вже в зовнішньому ти внутрішній дослідник
Ти здобуваєш безцінний правди нектар.
Високо і щедро сонце світить,
І не видно важких, темних хмар
Окрилений несешся в глибокій тиші
З вічною посмішкою на губах.
