Пам'яті Небесної сотні
Нехай земля полеглим буде пухом,
А душі спочивають у раю.
Майдан кривавий нищив сильних духом,
Які за гідність вийшли на борню.
Вони любили серцем Україну,
Лише хотіли правду донести.
Але цинічно влада їх убила
Під керівництвом "чуйної" Москви.
Їх, зовсім юних ще, не пощадили.
І байдуже, що в них лише був стяг.
Катуючи, стріляючи у спини,
Лишили біль, спустошення і жах.
Але, ще непокарані і досі,
Живуть в обіймах батюшки Кремля.
А матері, голосячи щоночі,
У снах шукають зранене дитя.
Та прийде кара рано, чи то пізно!
І Божий суд настане в слушний час.
Це на землі всі можновладці грізні,
Але не на найвищих терезах.
Свічу скорботи запаливши нині,
Вклонюсь, згадавши всіх по іменам.
Тих, хто віддав життя за Україну,
Не кланяючись в ноги ворогам.
– Гори свіча! Хай пам'ять не померкне!
Нагадуй тим, хто сіє люте зло,
Що їм гріхи спокутувати в пеклі
Й не допоможе янгольське крило.
20. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Так, пані Ніло! В цьому світі більше несправедливості, чим правди. На жаль. Але ми повинні нести пам'ять про них, бо вони вийшли і померли за Україну, частинкою якої є кожен з нас. А всі, хто чинить цю ганьбу неодмінно будуть відповідати перед судом Божим. І відповідати у подвійному розмірі.
Я не просто в це вірю, а точно знаю, що вищі сили існують, бо маю трохи дар яснобачення. Знала, що будуть революції і знала, що буде війна. А також, читаю думки.