Нині день собі такий- вічної любови,
В домі панських стариків, де одні сеньори.
Прилетіла добра фея їх почастувати,
Комусь в чомусь помогти, когось поховати.
Походила по кімнатах, не знала де сісти,
Вздріла паню із котом, що не міг вже злісти.
Вже напевно літ так мав, як стара сеньора:
Таке руде та страшне, як якась потвора.
Пожаліла фея паню- дай но їй поможу,
Три бажання най гадає, трохи їй догоджу.
Доживає пані віку із котом тим, рудим,
Так го гладит як дитину, той ляга на груди.
- Добрий день старенькій пані, як сі тут вам має?
А чи знає що за день, чи іно гадає?
В день святого Валентина зроблю всьо, що хоче-
Пані очі відкриває і сі лиш регоче.
Добре... перше шо я хочу- зроби з мене дівку,
Би волосє було чорне і фігурка- гілков.
Лиш то пані проказала- стала молодицев,
Як та пава в новім пір'ю- з гарненьков г...цев.
Друге, каже- поміняй то старезне ліжко,
Нове хочу, як в покоях, аби легко злізти.
Ліжко стало, як плацдарм, літакам злітати,
Таке воно, як в нікого, можна вічність спати.
Ну а третє- хочу мати коло себе "мачо",
А би так задовільнив- з радости заплачу.
А зроби з мого кота, із рудим волоссям,
Бо я іншого не хочу- на біса здалося.
За хвилину коло бабки лежит рудий блазень:
Мускулистий, корінистий на "торо"* похожий.
Пані тихо сі вмостила коло нього в ліжку,
А він лижит, як поліно, як не в своїм стіжку .
Та сі лестит, го цілує- а воно як мертве:
-Що сі стало із тобов, шо не можеш " втерти".
Він сі різко розвертає, та знав шо сказати:
- Не тре було мене, пані, колись каструвати...
торо- бик у перекладі з іспанської.
Сі познущала з твариною, а хоче любові...
Тепер, мила моя чічко, сі займи з собою!
йду правити 
