Ти пам'ятаєш наші перші дні?
Ті спільні дні - зимові і казкові?
Вони живуть всередині в мені.
І перед сном мені за колискові.
Ти дарував тоді своє тепло.
І залишав по собі тільки запах.
Твої сліди вже зникли за вікном...
Але в душі лишилися назавжди.
І стільки сліз даровано тобі,
як не було даровано нікому.
То сльози щирі... втрати і журби.
Як квіти, їх кладу тобі під ноги.
Ти май сміливість їх переступить.
Забути біль, який я завдавала.
Вже стільки сліз даровано тобі.
Але чомусь їх мало завжди... Мало...
