Термін "козак" виникає в епоху панування в
наших степах царських скифів. Відомі перші
три царі, сини бога Таргітая, носили імена
Коло-ксай, Арпо-ксай, Ліпо-ксай. Ксай
означає цар, з арійського кшатрійського
роду. Ксай трансформувалося в козак (ксай -
косай - козак), тобто усі царські скіфи
звалися козаками, прості ж скіфи звалися
сколотами по імені царя Коло-ксая (сколот -
Коло). У пізніші часи термін "козак"
з'являється у половецькій мові і означає
вартового, половці обожнювали скифів,
поклонялися скіфському кам'яному ідолу
бога Таргитая і ставили своіх "баб" неподалік.
Ще пізніше у тюркських мовах термін "козак"
почав означати вільну людину. Наче і
вартовий, і вільна людина підходить до наших
козаків але характерники завжди пам'ятали
про найдавніше значення Козака - "царського
роду". Тому наші літописці як то Самійло
Величко та інші завжди писали "благородного
козацького роду".
