Проїжаю повз старе село
Наче пустка поміж яворами..
А колись буяло і цвіло
Зустрічало медом і хлібами.
А тепер заклякло і мовчить..
Ріжуть очі зубожілі стіни.
Лиш ворона часом закричить
і ховається поміж старі руїни.
А колись було ж тут як в раю
І майори вабили віночком..
І зернята сипались в ріллю
І родились і сини і дочки..
І хатки біленькі наче сніг,
Клуб пихатий, школа, виднокіл,
Де ступали діти на поріг
І чорнобривці напували бджіл
А що тепер? - Питаю, - Що тепер?
Оця земля закинута, забута!!
Порушить спокій тут хіба шофер
Що як і ми дорогою заблудить.
Мовчить село, мовчать старі лани
І тільки хрест обабіч край дороги
Майне святим:"Спаси і Сохрани"
І сонце гріє репані пороги..
А земля так просить ще тепла,
Рук трудящих і душі людської.
Скільки ще б дарів вона дала
За любов, за сміх, за матіоли...
А колись було ж тут як в раю,
І майори вабили віночком
І зернята сипались в ріллю..
І родились і сини і дочки..
Дякую Вам за вашу думку! Я читаю коли є час, а його не так багато як хотілось би. А Ліна Костенко взагалі моя муза Дуже люблю їх і хочу щоб діти любили наші..
Мистецьке бачення, глибокі почуття... ще досвіду саме поетичного не вистачає. Пробуйте писати ще рівніше, пісенніше, щоб не змінювався розмір.
Щиро й шанобливо -
Неплохо. Подретактируйте концовку по заряду, и сильмаг из ритма выпадает. ВПЕЧАТЛЕНИЕ - ОЧЕНЬ ИСКРЕННО. У самого подобные ощущения.У вас есть поэтическая искра и стихотворная чуйка - развивайте. Всё получится.
Большое спасибо за вашы слова! Я прислушаюсь, очень ждала что кто-то из професионалов подскажет как правильно и поетично! Я пишу недавно и многого незнаю, но каждая строка пережита и прочувствована. Спасибо!