Історія мовчить про перший матч:
хто саме грав
яким м'ячем
яким був той день.
Невідомо також
як і ким робилися ті дві площадки
Головне що вони були рівні
і вода після дощу не стояла в калюжах.
Але як би добре не були вони зроблені
на їх піску не лишилися імена тих
хто приходив сюди
щосуботи
і щонеділі:
Іван Алєксєєвіч на протезі і Іван Тимофійович
Віталій фармацевт і Віталій з Народного Руху
завжди сердитий Вітя і Шурік-розпасовщик
Паша і Роман
Женя, граціозний як пантера,
і Олєг, що знайшов тут свою дружину
Серьожа і Дона
Алік і Фіма
і Леопольд, що грав на сопілці, чекаючи своєї черги,
і звичайно Ліля.
Вони приходили
коли світило літнє сонце
і коли опадало листя
і коли площадки засипало снігом
і коли сніг сходив.
Вони були найфанатішими з усіх фанатів
Навіть футболісти не з'являлися після перших осінніх дощів
вже не кажучи про баскетболістів.
А вдома ж були мами жінки і діти.
Вони діставали м'яча
і починався волейбольний вальс:
подача (з-за такту)
i прийом
на раз
i пас
на два
i удар
на три.
Тут не прийнято було дякували
за відмінний пас
чи хвалити
за витягнутого м'яча
чи плескати один одного після виграного очка,
зате за помилку тут готові були з'істи -
просто такі були правила
цієї жортстокої гри навиліт.
Звичайно, вони були трохи ненормальними
але не буйними.
Вони приносили на площадку
нереалізовані амбіції
непогамовану агресивність
неусвідомлене прагнення реваншу.
Все це висіло в повітрі
в якому над сіткою літав м'яч
і він відчував це все на своїй шкірі.
Деколи вони випадково зустрічалися в місті.
Виявляється, крім волейбольної мови
вони знали й інші слова
які були потрібні їм
щоб бути начальниками
хуліганами
комуністами
і націоналістами,
але вони здогадувалися,
що при тому всі вони були
одної крові,
яка, між іншим, ніколи не пролилася на площадці,
хоч деколи до того йшлося.
Вони пережили Чорнобиль
і перестройку,
Кравчука і Кучму.
Останній удар був за Ющенка,
коли виявилося,
що справжня демократія
несумісна з волейболом.