Покохавши тебе навесні,
Душу й тіло віддавши ,
Нічого не вийшло,
Для тебе, так краще.
Хотів, благав, молив,
Будь щаслива,
Попри грози, тумани та сніг,
Не здавайся, ти безмежно красива.
Винна не ти, винен я,
Я всьому біда.
Ти не ти, коли я є я,
Коли я не я, то і ти моя...
Кохав, любив, чекав,
А сенсу...
Для тебе я звичайне немовля,
Не для тебе я... твоя дурня.
Твої слова обурили мене,
Як тільки ти і справді закохався,
Тебе відкинуло, ти сміття,
А ще й мовляла, рано здався "я".