А знаєш, я сьогодні бачив сніг весни!
Лапатий і пухнатий, дещо незначний.
За зриву вітру він здіймався догори
й лопочучи хмарками падав до землі.
Знаєш, спробував парфуми неземні!
Вони літали ген навколо і були в мені.
Варто лиш легеням дати волю та собі.
Варто тільки сонця усмішку пронести
У мріях днів весни до затінку душі.
Знаєш, я тримав за теплу руку Вітер!
Услухав море відчайдушних літер.
Пізнав ще трохи радостей життя
За дружньої підтримки сил буття.
Ти, начебто, вже нітишся питанням?
“Де ж ти зустрів це все прекрасне!?”
Навесні́,
При тривкім теплі.