Звичайні сірі будні,
Холодні, як завжди,
Одні й ті самі люди
І справи ті самі.
Ніхто не зна відколи
І дoки буде так,
Ніхто не піде проти,
Бо скажуть: «Ха, простак!»
Невже так завжди буде,
Ніхто не ризикне,
Усі про все забудуть,
Все лишиться, як є.
Можливо, хтось знайдеться,
Людина-екстремал,
Одного дня проснеться
Й зрозуміє: «Я – Бунтар».
Він жив у сірім місті
І завжди був, як всі,
Зрозумів: «Я – Особистість,» -
І вийшов із юрби.
Удень – звичайний хлопець,
Вночі, можливо, псих,
Можливо, просто дурник,
Можливо, він – мрійник,
Що марить небесами
Та прагне до зірок,
Тіка від нас із вами
Під звитяжний хард-рок.
Як тільки ляже спати,
Уже він в небесах:
Тут може він літати,
Начхати, що лиш в снах.
Він – гордий Зореплавець,
Герой німих легенд,
Бунтар, який літає,
Перемагаючи себе.
Він здатний долетіти
Скрізь терни до зірок,
Чекати і терпіти,
Літати знов і знов.
У маренні своєму
Він – Творець світів,
Не здатні зрозуміти
Його ні я, ні ти.
Залишив все, що мав він
В колишньому житті,
І закликає нас всіх,
Тебе й мене: «Лети!»
Він має дивну силу,
Незнану досі нам,
Як залишає тіло
Й серцем летить сам
Все вище аж до неба,
Незнаних нам світів,
До мене і до тебе
Він прилітає в сні.
Йому не треба крила –
Він і без них летить,
Він впевнений, що сила
Не зникне ні на мить.
Він – невловимий вітер,
Його ні я, ні ти
Не зможемо зловити,
Він не зна біди.
Приходить із нізвідки,
Зникає в нікуди.
Він, немовби птиця,
Літа туди й сюди.
Я бачив його слід,
Хотів його знайти.
Це, може, твій сусід.
Хоча…Можливо…Ти…………………
ID:
734204
Рубрика: Поезія, Балада
дата надходження: 20.05.2017 01:43:59
© дата внесення змiн: 20.05.2017 01:43:59
автор: SirHedgehog
Вкажіть причину вашої скарги
|