Сумую я, татусю, за тобою,
За твоїм голосом і міцними руками.
Омивши пам'ять гіркою сльозою,
Горнуся, як курчатко, я до мами.
А пам'ятаєш, як було нам добре,
Коли усе нас в купочці тримало?
Та постукало в хатину горе,
І тебе в свій край забрало.
Тобі, мабуть, там весело, спокійно,
Нема турбот, нема печалі.
Я думаю про тебе, таточко, постійно,
Іду до тебе обнадіяними снами.
А ти не снишся, я тебе не бачу,
У сни до мене не бажаєш ти прийти.
Я як згадаю, сяду і заплачу -
Не йди, татусю миленький, не йди!