Десь потяги малюють шлях димами,
Дороги ждуть своїх мандрівників,
А ми йдемо незнаними стежками
Не лічимо ні кроків, ані днів
Ще скільки йти і де орієнтири
Нам не покаже жоден Джіпіес
Та повертаємось щодня в свої квартири,
Ховаючись від викликів небес
А мрія кличе, просить нас щоднини
Продовжувати путь, що почали
Не оглядатися на втрачені години
Плекать ростки надій, котрі лиш проросли
Вже стоптано сто тисяч пар взуття
Й розчарувань траплялося багато
Чекає не одне ще відкриття
Та поки працювати доведеться ще завзято
Так манять зорі і шумить трава;
Допоки серце в грудях ще не стихло...
Чекає знову стежка нас нова;
Ходім скоріш - а далі буде видно
