А липи цвітуть у Мадриді
І бджоли роями гудуть!
А очі, в зеленім овиді
І хмари, як човни пливуть...
Це видиво раю земного,
Цвітінь з усебіч на гілках -
Тулюся до вицвіту цього,
Неначе окрилений птах
А що мені люди? Хай бачать...
Медового соту - дари!
Примружую очі, згадавши
Ті липи, що вдома цвіли.
Я ж маму свою зустрічаю,
І батька - дотепні казки!
В тій хаті із запахом чаю,
Хрумтять до оскоми булки.
Ще пахнуть п'янкі сінокоси,
Трелі в Леваді* виводять жaбú.
Дитинство моє стоголосе
Не йди, я прошу, ну... не йди!..
Занурилась в липові храми,
На мить - Україна моя!
Я хочу до рідної мами,
Я хочу - де отча земля!
А липи цвітуть у Мадриді
Розквітла і моя душа!
Левада* - потік, який спадає в річку Прут
Гарно ж як, Галинко! 
