Початок літа. Червень лиш на старті,
А отже, все попереду. Ну, що ж,
Пора маршрути креслити на карті,
Забувши про сумбурність і про дощ.
І напинати мрій своїх вітрила,
Бо в нас по курсу – зоряні світи,
Де мерехтять неонові світила,
Де манить неосяжність висоти.
Де можна, ноги звісивши, збивати
У піні хмар яскраві бульбашки
І прислухатись, як лоскоче п’яти
Заморський вітер, теплий і п’янкий.
Як булькають, немов прудкі рибини,
Пташки дзвінкоголосі навкруги…
А там, внизу, – оази садовини
І маково-ромашкові луги!
І соковиті кущики суниці,
Й коралі черешневі між гілок,
І дзеркальце старенької криниці,
На дні якої – дукачі зірок.
І череда корів у зелен-морі
Лежить, на сонці гріючи боки…
І скільки ще таких простих історій,
В які пірнаєш завше залюбки –
На старті літа, стрімко, з головою,
Щоби душа наситилась сповна,
І проросла віршами, як травою,
Твого натхнення ще одна весна…