Колись
я ромашкою була...
Вона обривала твої цілунки -
мої ніжні пелюстки.
Любить? Не любить...
Надія
мене зростила
сонячною квіткою
з пелюстками соняха.
Плюне? Поцілує...
Зміцніла
на стеблі відростила
колючки - крила
й не спам'яталась...
До дідька посилає!
Любов
грішила-
Шила своє щастя...
До серця пригортає!
Хто вона тепер?
Ромашка з сонячними
пелюсками
і думками колючими?
Восени
всі покаємось
в очікуванні зими.
Ти будеш снігом...
Колись, в юності, ми з подружками ворожили на пелюстках ромашок промовляючи '' любить, не любить, плюне, поцілує, до дідька посилає, до серця пригортає''. От, згадалось...