Біля моря широкого,там, на краю суші.
Стоїть хатка невеличка, біля хатки груша.
Під грушею дід та баба, сидять невеселі.
Прийшла сночи молодая біда до оселі.
Прала баба у кориті, чистесенько мила.
А біда та, молодая , корито розбила.
Тепер тече стара тара. Що будеш робити..
Доведеться діду й бабі немитими жити.
Узяв дідо старий невід. Почвалав до моря.
Щоб рибину до обіду. Щоб далі від горя.
Довго ловив чи недуже. Того я не знаю.
Та про ту рибалку діда й досі пам’ятаю.
Зловив дідо в синім морі рибку золотую.
Правда правда, так і було.З вами не жартую.
Доторкнувся, посміхнувся, та й став міркувати.
Що тепер йому старому, робити діяти.
Чи вечерю, чи таранку зробить з неї баба.
Бабі що, аби лиш сита. Тоді вона рада.
---Пусти мене в синє море, просить золотая.
--- Я для тебе--- все що хочеш, година такая.
---Куди тобі---каже дідо. –Ти ж меньша зернини.
---Куди тобі про проблеми старої людини.
Взяв в долоні,---все що хочу говориш небого.
Пливи собі до Нептуна. Порадуй старого.
Прийшов дідо до хатини.Мокрі кудрі сиві.
Але очі в того діда тужливо- мрійливі.
Бачить баба- дідо мріє, а її аж морить.
І до діда облесливо, так ніжно говорить
Ну що діду? Як рибалка.Що ти в морі бачив.
Що ти зрання аж до ночі в морі нарибачив?
--Що нового, все як було. Хвилі здалеченьку.
Зловив рибку золотую , та дуже маленьку.
Пустив її в синє море. Нехай підростає.
Мені добре з того вчинку. Аж душа співає.
--Ну ти діду недоумок. Бач – душа співає.
На обійстю є корито, та й те протікає.
Іди діду до рибини, попроси гарненько.
Щоб рибина дала мені корито новеньке.
Настав ранок.Зійшло Сонце.Кличе рибку дідо.
Все що баба захотіла, та щоб до обіду.
--Іди ,діду,не журися.Буде як віліла.
А сама хвостом махнула та в хвилю влетіла.
Вернув дідо до хатини, А там дивне диво.
Серед двору, і новеньке, і так все красиво.
Тільки баба губу дує і під ніс гундосить.
Ну ти діду кривоногий. З мене цього досить.
Та хіба оце корито? Це злиденні вісті.
Іди, Проси трохи більше. Так літрів на двісті.
Знову сонце.знову море.Рибка перед дідом.
--Баба хоче щоб на двісті. Та щоб до обіду.
Бреде дідо до хатини. Та чує здалека.
Як лається на обійсті баба пустобреха.
Щоб ти діду та скривився. Щоб у тобі стало.
Ти не бачиш що на двісті нам корита мало.
Іди проси трьохсоттонне. Та щоб з ободочком.
Бо інакше дам у лоба залізним кілочком.
Дідо. Море. Золотая--*Не журися діду,
Іди з Богом. Все владнаєм. Та ще до обіду*
Є у баби не корито, а ціла басейна.
Це ж вам люди , не іграшка, не машинка швейна.
Влізла баба до басейна, дригає ногами.
А за нею по басейну хвилі бурунами.
Тільки діда угледіла, то давай гарчати.
Але я про те ,шановні, не хочу й писати.
Старий діду, старий сивий. Ні ліво ні право.
Одній бачиш у басейні мені нецікаво.
--Іди старий до таранки. Кажи я веліла.
Щоб рибина та дряпачка, сюди прилетіла.
Взяла мило і мочалку, щоб потерти бочок.
Бо до мене скоро прийде гарний парубочок.
Синє море вітер оре буруни здіймає.
Та об камінь мілко мілко воду розтирає.
На камені старий дідо. Гукає до моря.
Прийди, приплинь золотая. Порятуй від горя.
Ну чого тобі, дідусю. Чого бабі мало.
Бо сюди ще баби слово , та не долітало.
Не я прошу, баба хоче,щоб ти спину терла.
Щоб їй літа молодії. Щоб вона не вмерла.
Іди , Діду. І не бійся. Смерті їй небуде.
Та за довгі довгі роки і життя небуде.
Яка мораль у казочки—Кожен сам міркує.
І за грішки які має---що хоче купує.
Кожен хоче добре їсти, хоче добре пити.
Пам’ятайте--- за бажання треба заплатити…
6.11.12р. Федір Секереш.
ID:
737814
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 14.06.2017 22:15:14
© дата внесення змiн: 14.06.2017 22:15:14
автор: Федір Кульгавий
Вкажіть причину вашої скарги
|
