Був літній вечір тихий та спокійний,
І крякав ворон в синіх небесах,
Подмухав вітер гарно, мелодійно -
Все було дивно, наче у казках.
А я сиділа і вдивлялась в нього,
В блакить, у зелень, в яблуню стару,
У цвіт петуній, що стояли на сторожі,
У літню непорівняну красу.
Боялася, що сплю і вже прокинусь,
Боялася, що все не на яву,
Як добре, що я помилилась,
Що я не сплю, насправді тут сиджу!
Цей літній запах манить і п'янить,
Надає сили, бодрості, наснаги.
Подивишся на все це, й хочеш жить,
Не дивлячись на різні негаразди.
Вода дзюркоче, хмаронька пливе,
І бджоли, як аероплани, гучні.
Усе радіє і усе живе,
Його лиш описати треба влучно.
20.06.2017р.