Я втомилася слухати тишу,
Бути завжди для всі хорошою.
Скоро може усіх залишу,
І піду назавжди до обрію.
Я втомилася бути потрібною,
Лиш тоді коли вам це вигідно.
Я не стану собі подібною,
І не буду відкритою книгою.
Я втомилась від всіх цих поглядів,
Із прогнившими наскрізь душами.
Я сідатиму в сотні потягів,
Доки коло це кляте не зрушимо.
Я втомилась від слів фальшивих,
Як красиво ви всі говорите.
Але глянувши в чорні душі,
Я не знаю, що вам і мовити.
Я втомилась усе це слухати,
Бо в словах цих немає істини.
Так красиво звучать запрошення,
Та нема там для мене місця.
Я втомилася слухати тишу,
Бруд у душах людських зашкалює.
Я змінитись для себе мушу,
Моє небо мене чекає...
НАДІЯ КИШЕНЯ 02.07.2017
