Канонізовані строфи
Це строфи, які пишуться згідно з усталеними правилами. їх ще називають твердими.
Елегійний дистих. Складається з одного гекзаметра і одного пентаметра. У гекзаметрі цезура не має постійного місця. Елегійним дистихом писали не лише елегії, але й епіграми, він здобув популярність в античній поезії. В українській поезії стрічається у творах І. Франка, М. Зерова, М. Рильського.
Прудко на безвість ідуть // наші дні і короткі години. Зрана до ночі гуде // колесо темних турбот.
Не помічаємо — як надворі весна розцвітає, Не помічаємо — як з дерева сиплеться лист.
(М. Зеров)
Олександрійський вірш - - двовірш шестистопного ямба з цезурою після третьої стопи. У рядках — парне римування, чергуються чоловічі і жіночі рими. З'явився у Франції в XI ст. Таким віршем на основі силабічної системи була створена поема "Мандрівка Карла Великого в Єрусалим та Константинополь". У XII ст. такою формою була написана поема про Олександра Македонського. Від його імені пішла назва вірша. У сучасній поезії використовується рідко. Видозмінена форма олександрійського вірша називається олександрином. Це п'ятирядковий 13-складовий вірш, написаний шестистопним ямбом з римуванням АБАБ. Олександрини використовували І. Франко, М. Зеров. Олександрійський вірш:
Я не складав тобі ні гімнів, ні поем. А
Добірного вина замість ліричних тем А
Шукав я за твоїм оспіваним камінням. Б
В сухих поточинах, над темнобоким рінням. Б
(М. Зеров)
Терцина (італ. terzina від tena rima—третя рима). її вперше застосував Данте у "Божественній комедії". Це строфа з трьох рядків п'ятистопного ямба. Перший рядок римується з третім, а середній — з першим і третім рядком наступної строфи: АБА, БВБ, ВГВ...
Приклад:
Народе мій, замучений, розбитий, А
Мов паралітик той на роздорожжу, Б
Людським презирством, ніби струпом вкритий! А
Твоїм будущим душу я тривожу, Б
Від сорому, який нащадків пізніх В
Палитиме, заснути я не можу... Б
(І. Франко)
Секстина (італ. sextina від лат. sex — шість) — строфа з шести рядків, у якій перші чотири рядки римуються перехресно, а останні два — парно: АБАБВВ.
Секстини пишуть п'яти- або шестистопним ямбом. Наприклад:
На шлях я вийшла ранньою весною А
І тихий спів несмілий заспівала, Б
А хто стрівався на шляху зі мною, А
Того я щирим серденьком вітала: Б
Непевна путь, мій друже, в нас обох, — В
Ходи! Шлях певний швидше знайдем вдвох. В
(Леся Українка)
Іноді вживається римування АБАБАБ: ("Слово про рідну матір" М. Рильського) АББААБ, ААБВВБ.
Секстина утвердилася в італійській поезії доби Відродження, зокрема у творчості Дайте Аліг'єрі, Ф. Петрарки, згодом поширилася в інших європейських літературах.
Октава (лат. octava — восьма) — восьми рядкова строфа п'яти- або шестистопного ямба. Шість рядків римується перехресно, а два — між собою: АБАБАБВВ. Приклад:
І я пішов. Літа йшли за літами... А
Я сивію, огонь згасає мій. Б
Чимало сил потратив я без тями, А
Чимало я похоронив надій! Б
Лиш ліс отой пахучими вітками А
Махав мені, бринів, мов мушок рій, Б
Що п'є мов сонця блиски золотаві, — В
Так він все свіжий був в моїй уяві. В
(І. Франко)
Останні два рядки з суміжною римою називають кодою.
Батьківщина октави — Італія. Творцем строфи є Боккаччо, в українську поезію запровадив Ф. Прокопович. Це улюблена строфічна форма романтиків. Яскраві приклади октави є у творчому доробку П. Куліша, Лесі Українки, І. Франка, Юрія Клена, А. Малишка.
Тріолет (франц. triolet від лат. trio — троє), з'явився в епоху середньовіччя. Це восьмирядкова строфа на дві рими, у якій перший, четвертий, сьомий, та другий і восьмий рядки повторюються дослівно.
Рими розташовані у такому порядку: АБАААБАБ. Наприклад:
Я складу вам тріолет А
Про поета і амура Б
На старий — старий сюжет, А
Я складу вам тріолет. А
На сюжет: амур — поет, А
Фоном буде нам натура — Б
Я складу вам тріолет А
Про поета і амура. Б
(М. Вороний)
Тріолет з'явився у середньовічній французькій поезії, за доби Ренесансу використовувався рідко, поновили його поети бароко. Зразки тріолета є у творчому доробку І. Франка, Д. Загула, П. Тичини" М. Драй-Хмари.
Сициліана (італ. siciliana) — восьмирядкова строфа на дві рими, яка, очевидно, передувала октаві. Тому, мабуть, її називають октетом. Була популярною в середньовічній сицилійській поезії..її формула АБАБАБАБ. Зустрічається і така форма АББАБААБ. М. Рильський створив такий різновид сициліани, як АБАБАААБ:
Ой, як тебе ми виглядали Крізь ніч, крізь морок, крізь туман, Як ми для тебе засівали Від ворога відбитий лан, Які човни, які причали Благословенній готували, Яким нопоєм наливали Жадоби невтомимий жбан!
Відома і така восьмирядкова строфа АБАБАВАВ. Сициліана є попередницею октави.
Нона (лат. попа — дев'ята) — строфа з дев'яти рядків переважно хорейного розміру з римуванням ААБВББВББ. Наприклад:
Шапку хмуро він насунув, А
по снігу на шлях посунув, А
важко спотикається. Б
А душа чогось тривожна: В
щось у світі діється. Б
Стане... Прислухається ... Б
Та стоять ніяк не можна. В
Сніг із вітром віється, Б
сніг перекидається... Б
(П. Тичина)
Є й така форма нони: АБАБАББВВ. Ця нона нагадує октаву, у яку перед кодою вставили ще один рядок.
Децима (лат. decima — десята) — десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: АБАБВВГДЦГ. Перші чотири рядки зав'язували ліричну колізію, а останні чотири давали її розв'язку. Такою формою написана "Енеїда" І. Котляревського.
Приклад з "Енеїди" І. Котляревського:
Всім старшинам тут без розбору, А
Панам, підпанкам і слугам Б
Давали в пеклі добру хльору, А
Всім по заслузі, як котам. Б
Тут всякії були цехмістри, В
І ратмани, і бургомістри, В
Судді, підсудки, писарі, Г
Які по правді не судили Д
Та тільки грошики лупили Д
І одбирали хабарі. Г
Відома також десятирядкова строфа — сициліана з перехресним римуванням: АБАБАБАБАБ.
Рондель (франц. rondelle від лат. rotundus — круглий) — тринадцяти-рядкова строфа на дві рими. Включає три строфи: два чотиривірші і один п'ятивірш. Перший рядок повторюється тричі, а другий двічі.
Мою любов, немов Христа, А
Добробажальцями розп'ято. Б
Хто в друзі пхавсь, той винувато, Б
Мов пес, підібгує хвоста, А
А сіть обмов, важка й густа, А
Розставлена уміло катом... Б
Мою любов, немов Христа, А
Добробажальцями розп'ято. Б
Та крил натхнення — не дістать: А
Вони увись підносять свято, Б
Хоч їх і стріляно, і клято. Б
Цілують праведні вуста А
Мою любов, немов Христа. А
(М. Боров ко)
Рондель застосований у другій половині XIII ст. трубадуром Адамом де Галем. Цю строфу використовували Ф. Війон, С. Малларме, П. Тичина, Яр Славутич.
Рондо (франц. rondeau, лат. rotundus) — строфа переважно з тринадцяти рядків на дві рими, де перший, восьмий і тринадцятий рядки повторюються. Виникла у середньовічній французькій поезії. Може мати й іншу кількість рядків — від 8 до 15.
Наприклад:
З вітром весняним сосна розмовляла,
Вічно зелена сосна.
Там я ходила і все вислухала,
Що говорила вона.
Ой, не "зеленого шума" співала
Вічно смутная сосна.
Ой не "зеленого шума"!
Чується в гомоні тяжка зимовая дума.
(Леся Українка)
Строфа рондо утвердилася в середньовічній французькій поезії. До неї зверталися Ф. Війон, В. Тредіаковський, І. Северянін, Леся Українка, М. Рильський.
У світовій поезії є такі канонічні строфи, як віланель, китайська танка, японська уака (танка), гайку (гоку), індійська шлока, персо-арабські газель, бейт, рубаї, грузинська шаїрі та інші. Танка, гоку і рубаї є жанрами лірики.
Віланель або віленела (лат. villanus, франц. villanelle — селянський) має 6 тривіршів однакової структури, подібних на терцину, і останній 19-й рядок. Рядки охоплені двома римами. Перший рядок повторюється у шостому, дванадцятому, вісімнадцятому, третій — у дев'ятому, п'ятнадцятому, дев'ятнадцятому. В добу середньовіччя віланела була піснею пастухів, у добу Відродження — піснею про кохання.
Танка — п'ятивірш, який складається із чергування п'яти— та семи-складових рядків (5-7-5-7-7). Виникла в японській поезії у VIII ст., у IX—X ст. стала класичною строфічною формою. Приклад:
Раптом захотілося -чого б це? Поїздом поїхати. От з поїзда зійшов — а йти нема куди.
(Ісікава Такубока. Переклад Г. Туркова)
Гоку (гайку) — жанр японської пейзажної лірики, виник у XVI ст. Гоку складається з трьох рядків. Перший і останній рядок мають по 5 складів, середній — 7. Схема гоку 5+7+5.
Приклад гоку з доробку І. Качуровського:
Достиглі сливи Нагадують: ти прожив Ще одну весну...
Газель (газела, гезела) складається з кількох двовіршів, але не більше 12, на вірш лише одна рима. Схема римування АА БА ВА ГА. Рима може бути чоловіча, жіноча, дактилічна. Ця форма ліричної поезії з'явилася у VII ст. в арабській та персидській літературах. Зустрічається у творчості І. Франка, В. Поліщука, Д. Павличка.
Вона була, як мрія, що жила А
В моєму серці довгі-довгі дні. Б
Все вимріяне в ній: чоло й уста, А
І очі чорні — трошечки скісні. Б
Ступити кроку з місця я не міг — В
Так, ніби це лучилось уві сні. Б
(Д. Павличко)
Рубаї — строфічна форма з чотирьох рядків. Перший рядок римується з другим і четвертим. Кожен чотиривірш рубаї — закінчена думка. Наприклад:
Є вірші — трударі, є вірші — ерудити, А
Є вірші з золота, є вірші із тандити, А
Та найдорожчі ті, що із вогню, — Б
Зігріти важче, ніж охолодити. А
(Д. Павличко)
Рубаї характерний для ліричної поезії народів Сходу. Д. Павличко в 1987 році видав збірку "Рубаї".
Шаїрі — чотирирядкова строфа на шістнадцять складів, усі рядки римуються між собою (AAAA). Популярна у найдавніших пам'ятках грузинської поезії, її застосовував Шота Руставелі у поемі "Витязь у тигровій шкурі". Наприклад:
Не зовіть того поетом, хто випадком, ненавмисне, Кілька слів пустих, нікчемних, у нудного вірша втисне, Хоч і пнеться до поетів, хоч бундючиться він злісне, Хоч, немов той мул, ґвалтує: "Ти найкраща, власна пісне!"
(Переклад М. Бажана)
Інші види віршів.
Білий вірш або верблан (англ. blank verse) — неримований вірш з виразною внутрішньою метричною акцентово-інтонаційною структурою. Рима у ньому компенсується клаузулою. Білі вірші використовуються в силабічному і силабо-тонічному віршуванні. Найчастіше застосовується у віршованих драматичних творах (Леся Українка, "У пущі").
У драматичних творах білі вірші не діляться на строфи, у ліриці строфи' є. Можуть використовуватися будь-які віршові розміри.
Вірші, у яких половини рим немає, називаються напівбілими.
Акровірш (акростих) (грец. akros — зовнішній, крайній, лат. versus — повтор, поворот) — вірш, перші літери якого утворюють слово, фразу, ім'я.
Лиха зима сховається, А сонечко прогляне, Сніжок води злякається, Тихенько тануть стане, — І здалеку бистресенько Вона до нас прибуде, Кому-кому любесенько, А дітям більше буде. (Л. Глібов, "Хто вона? ") Тут акровірш використаний як форма загадки для дітей.
Джерело: http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya
ID:
740663
Рубрика: Інше
дата надходження: 05.07.2017 14:32:33
© дата внесення змiн: 05.07.2017 14:32:33
автор: arleya
Вкажіть причину вашої скарги
|
