Я пригадую точну дату нашого знайомства аж до хвилини, наче це було тільки вчора. Хоча інколи сам не розумію, чому , навіщо , для чого ?
Чому ця дата засіла у моїй голові і її неможливо ніяк позбутись? Чому все закінчилось дуже погано тільки для мене ? А я так старався, зі всіх сил зробити тебе щасливою , дати кохання ,здійснити усі твої мрії.
Хтось завжди говорив даремно, знайти вам просто тоді зрозуміти цього не дано це був мій життєвий урок , вихід з дитинства ,і вхід у доросле життя .
Так приховувати ніколи не буду тай навіщо? Якщо чесно, щиро і сильно,
хотів залікувати якимось чином твої рани, які завжди тебе мучили , які були залишені твоїм не дуже щасливим колишнім минулим .
Тільки жаль цього не спромігся хоча докладав до цього стільки часу і зусиль.
Не розумію чи тобі просто цього було не потрібно , або можливо я не є та людина яка б змогла це зробити?
Можливо все звучить банально якось навіть і не правдиво ,але знай ти була тією яка вдихнула в мене знову життя ,подарувала той вогонь якій зігрів мою душу від холоду, тому кожного дня перед тим як заснути часто сам себе запитую , а могло все бути по іншому ?
Зміг би я стати твоїм чоловік , змогла б ти мені народити сина , дівчинку?
Боже та не важливого кого головне щоб це була ти .
Напевно довго буде мучити ось це питання довго буду шукати свій спокій , а знайду я його взагалі ?
Так багато питань і так мало відповідей.
Зрозумійте нарешті. Все -таки не проблема знову когось знайти хто нас зацікавить.
Тому що завжди є багато хороших , цікавих , щирих людей.
Тільки питання полягає в іншому, зможе хтось з них допомогти мені чи тобі забути, забути прокляте минуле?
Яке завжди нас переслідує не дивлячись навіть на те , що ми хочем його позбутись.
А зможе хтось знову вдихнути в таких з покаліченою душею життя? І знаєш в чому основна іронія ?
Ми завжди сильно цього потребуємо , але ніхто, ніколи не хоче спішити пробиратися через темноту і терни нашого минулого, ніхто не може просто війти у цей світ і перенести одну краплю світла.
Тому напевно так і будемо завжди блукати по світу з надією , що хтось та колись принесе нам спасіння.
Скажи а як бути мені? Знаю в тебе вже своя сім’я.
Ні звичайно дійсно дуже радий що ти змогла віднайти своє щастя , але хоча б на хвилину задумувалась як зараз мені ?
Ось так завжди все безмін , всі описують яке гарне і приємне почуття кохання , як воно дає надію , а я напишу упевнено усе навпаки .
-Кохання тільки руйнує мрії , приносить страждання , біль ,в кінці розчарування ,
і якщо добре задуматись кохає завжди тільки один інший робить вигляд ніби теж, з якихось корисливих цілей, з своїм мотивом , дуже важко зараз в цей час, майже не можливо знайти ту пару в якої взаємне кохання .
Так було і в мене з тобою , ну ти була краща інших тим , що не розпочала відносини знаючи що до мене немає ніяких почуттів.
Тому перечитуючи книги відомих поетів , які писали про кохання я відверто заздрю їхнім героям «Ромео і Джульєтті , Рівака і Джоан , Армана Дюваля і Маргарити Готьє» В них було все пристрасть , історія , надія на краще , а у нас просто суцільне розчарування ,без права на надію що усе колись зміниться.
Ну на-жаль це тільки верх айсберга , тому я можу в точності пригадати кожний момент твоїх ігор зі мною.
Взагалі складалося таке враження як тільки я почав відчувати свободу, починав жити, дихати без тебе , з’являлась ти і знову вдягала на мене свої тяжкі з колючими шипами ланцюги , обмотувала ними все тіло дивлячись як з заживших ран тече кров можливо таке видовище тобі приносило задоволення або просто випадковість і моя бурна фантазія ,цього уже дізнатись не вийде ,але навіть і в ці моменти інколи все-таки з’являлася надія у те ніби в тебе був страх втратити мене і тому ти вдягала ці ланцюги і старанно приховувала цю правду .
Невже нарешті зміг змиритись ,
Що розійшлись наші шляхи ?
Пригадую, як довго не міг жити ,
Сказали, в тебе інший є.
Невже даром роки прожиті ?
В яких присутня була тільки ти ,
Всі скажуть доля вчить любити ,
А я упевнено скажу, все навпаки.
Парадокс був тільки у тому я це все розумів лиж продовжував надіятись на краще і марив своєю мрією «Завтра все зміниться»
І взагалі завжди було цікаво питання яке не давало спокою : що відбувається в твоїй голові ,які бажання там приховуються, а головне невже там немає ні одної думки і місця для мене ?
Напевно ні, тому , знаючи про мої почуття ти робила все мені на зло , навмисно заходила до мене в пізні темні ночі , у вечірньому платі , вся в макіяжі з шикарною посмішкою , як королева, запитуючи чи гарно так тобі?
А я впадаючи в ступор не знав що відбувається і що відповісти , взагалі було таке вражання наче до мене спускався ангел з небес ,жаль я пізно дізнався твій німб приховував найжахливіший секрет який тільки можна було уявити про тебе .
Ти була грішним ангелом , і заставляла мене також грішити , хоча жаліти немає чого , я б повторив кожний гріх зроблений разом з тобою.
Тому повторюсь з точністю можу згадати всі моменти пов'язані з тобою за чотири прокляті роки, приховувати навіть їх і не хочеться є багато чого приємного ,ну навіть якщо і приємне зібрати один-до-одного воно не зможе закрити цю чорну пляму ,від всіх твоїх жахливих вчинків які ти колись робила мені, тільки я ще себе годую ілюзією наче все було не навмисно, завжди був наївним або дуже хорошим цього не змінити .
Тебе не зупиняло навіть те , що за ці чотири роки я був найвірнішою людиною яка була присутня в твоєму житті , хоча ми навіть не були разом і було багато болі..
І скільки раз доля давала шанси бути з іншими , але ні я б зрадив тоді своїм принципам , а може десь підсвідомо просто хотів вірити в те ніби це твоє останнє випробування , перевірка , і після цього ти б сказала мені давай попробуємо , або ще краще так ?
Але цього не відбувалось проходили секунди , хвилини , дні , а за ними роки ,
поки хтось не сказав випадково вона з іншим , і в неї скоро весілля .
В цей момент мій і без цього чорний з тріщинками світ розірвало на частини , серце ніби хтось жав , а душа покрилася мертвим холодом. Говорять чоловіки не плачуть тоді знайти – це все брехня , в такі моменти сльози течуть самі як би ми не хотіли їх зупинити і стримати .
Так я плакав , а хтось з вас зміг би по іншому ?
Знаючи що кохання всього вашого життя буде з іншим .
І ось зупиняється час , блукаючи по місту з надією зустріти її ,в пошуках відчути запах знайомого парфуму , а ніч стає найкращим другом бо тільки вона розуміє нас в такі хвилини , весь прихований біль в тобі якій ти нікому не можеш довірити .
А є взагалі люди які по справжньому підтримають і зрозуміють?
До чого я виду ?
Ця історія про моє перше і щире кохання , про мою першу біль , і перше розчарування, яке змінило назавжди погляди на життя і людей .
День перший
Прокинувшись ранком , я приїхав в університет, пропустивши п'ятнадцять днів навчання мені потрібно було все наздогнати , знайшовши свого куратора у нас почалась доволі не довга розмова , пригадаю тільки те що він порадив знайти старосту групи і гарно попросити в неї конспекти , на той час ще ніхто не знав мене і я також нікого не знав як - не - як перший курс ще й п'ятнадцять днів не з’являвся на заняттях .
Переглянувши розклад пар щоб менше було мороки я його не став переписував, а просто сфотографував , на пару з вищої з математики звісно попасти не встиг чи так просто скалось або доля вже тоді почала свою гру ? Сам себе інколи запитую про це .
А говорили що це дуже зла викладача , тай студентів вона сильно не любить бо ходять плітки про те як її чоловік взяв пішов від неї до молодої студентки , познайомившись із нею по блищи я зрозумів чому він зробив такій вибір судити його звичайно немає бажання ,взагалі було дивно як так довго він її терпів це був просто тиран в спідниці.
Мене не вистачало навіть на одну годину з нею .
Знайшовши потрібну аудиторію чекаючи біля дверей закінчення пари ,я просто сидів в контактах , і грав різні ігри .
Інколи слухаючи що говорить та викладачка, тут в аудиторії почався якійсь шум , галас , відкрились двері і всі швидко почали виходити (Напевно і їх вона також дістала ),
зупинивши якогось хлопця я запитав чи не знає він нікого з сто вісімнадцятої групи: на що він відповів я якраз з цієї групи .
Я йому пояснив ситуацію що до чого і як , він сказав старосту нашу звати Таня проживає в гуртожитку , але на-жаль її зараз немає вона поїхала на весілля до брата . Але сказав що можу зайти в гуртожиток і запитати там , можливо вона вже і є просто не прийшла на пари.
Подякувавши йому я пішов на пошуки брата , він як раз жив в гуртожитку попросив його про допомогу з цим питанням, ми все обговорили і мені потрібно було з’явитися після пар біля гуртожитку.
В гуртожитку було доволі не погано своя атмосфера , різні люди , якби сказати інший світ , піднявшись на третій поверх до брата в кімнату, трохи відпочивши він пішов дізнатись де проживає Таня .
Його не було буквально десять хвилин , прийшовши назад він сказав : зайди в триста шістнадцяту кімнатку в двійку , чомусь в мене вже тоді був присутній страх , напевно душа все-таки відчувала якусь біду і як не дивно це відчуття було не просто так .
Четверта година дня, шістнадцяти число- той день коли я останній раз вдихнув повітря на всі груди, після того я перестав дихати , постукавши в ту кімнату я відчини двері і увійшов, там знаходилось три милих дівчини але увагу привернула тільки одна з них , і як не дивно чомусь саме вона була моєю старостою групи подумав просто обставини нічого більшого. Чорнява, з ніжною щирою посмішкою , з приємним голосом , і ці карі очі які просто зводили з розуму .
Перше питання невже нарешті я знайшов саме ту?
Та ні просто здається тим паче на той час в кохання з першого погляду я не вірив , а може просто не хотів ввірити ?
Постоявши в ступорі буквально десять секунд , я взяв себе в руки
усміхнувшись мило сказав привіт , на що мені відповіли взаємністю , запитавши хто з вас Таня ? Таня якраз щось шукала в тумбочці , повернула голову і відповіла я , а що потрібно ? Ну виходить ти моя староста , я пропустив багато пар чи не змогла б ти позичити конспекти а ще краще переписати їх мені ,ну а з мене шоколадка .
На що вона ніжно відповіла: позичити зможу писати не буду бо немає вільного часу .
Взявши конспекти сказав поверну завтра на парах розвернувся і пішов відчував себе якось не зручно , хоча в самого була присутня якась радість на душі , ніби помер якійсь далекий багатий родич і залишив всю спадщину мені ,або виграв в лотерею мільйон , як би хтось в той період сказав мені ти закохався, я б просто посміявся щиро від душі ,але я ще просто навіть не здогадувався про те що мене чекає .
І написав би я мільйон віршів,
І всі б вони були про тебе,
Питання в іншому, скажіть чи варто це ?
Якщо ,її все рівно не тягне до тебе .
І дарував би квіти я,
Які купляв би на останні гроші,
Взамін нічого не хотів,
Лиш посмішку її хорошу.
Сівши в маршрутку я добрався до свого місця проживання , а жив я на той час на Рощі ,туди було важко добратись, маршрутки просто їхали не дуже часто зійшовши на своїй зупинці мені потрібно ще було іти десь хвилин вісім , одне тішило що біля будинку де я жив одразу був магазин .
Зайшовши в магазин мою увагу одразу привернуло холодне пиво , думаю куплю вечором вип'ю коли буду переписувати конспекти щоб розслабитись
бо матеріалу там було достатньо мозок точно встиг би закипіти .
Зібравшись всіма силами почав переписувати конспект під прохолодне пиво і в першу чергу я звернув увагу , на цей прекрасний приємний почерк таке враження як би вона його писала для мене , так не помітно пролетіло пару годин але я встиг все переписати , зайшовши перед сном в інтернет я шукав вже її в контактах так і не знайшовши мене охопив сум .
І тому прийшлось засинати тільки з думками про неї .
-Я знову напевно закохався хоча присягався , більше ніколи цього не відбудеться.
День другий
А хтось вважає самотність - це прокляття,
Ну навпаки це божий дар,
Коли ти сам десь пропадає розчарування,
Немає болі, криків, і зникає страх.
ID:
742003
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.07.2017 20:02:36
© дата внесення змiн: 14.07.2017 20:08:45
автор: moon_in_the_dark
Вкажіть причину вашої скарги
|
