Чим сильніше ти ховаєшся в собі,
чи вбираєшся ще більше у шкаралупу,
тим стираєш НАС зі світу, й наші дні,
вже не маю зовсім жалю, й солодковатої муки…
Сховані емоції твої в пустих речах,
загальмовані слова в підтекстах,
вже розмився слід твій на моїх губах
я для тебе лиш у фото і у тегах.
Згубна пристрасть втоплена в вині
розгубив тендітну справжність
я в повітрі, у дощі, в тобі,
неземну я відчуваю нашу давність.
Не порань мене до дна вже більше-
невитримує жіноча слабкість,
я звертаюся до тебе рідше, й рідше,
ти моя невизначена і сльозлива крайність.