Україно моя, небом вінчана,
І землею святою укрита.
Як же доля твоя покалічена,
Як же кров'ю все тіло облите!
Україно моя, пошматована,
Як мені твої рани болять..
Ти ростила синів в мирі вольними,
А тепер маєш їх же й ховать..
Нема крайнього й винуватого,
В тім що робиться правди нема.
Не за бідного -за багатого,
Брат на брата меча підійма!
Україно моя - серце ріднеє!
Твої сльози пекуча ропа.
Хай не встане поріддя негіднеє!
Хай здригнеться негідна рука!
І чоло твоє знов сяє нивами,
І дитячий лунає лиш сміх.
І тоді будем справді щасливі ми,
От тоді й задаватись не гріх!
Україно моя! Моя ластівко!
Хай плекають тебе небеса!!
Бо краса твоя в людях - в синах твоїх
Українська незламна краса!!