|
Монолог-звернення президента Порошенко до народу.
Політичний-сатиричний вірш, в якому автор прагнув розкрити внутрішню сутність влади в особі Петра Олексіївича.
Президент:
Добридень вам панове і панянки,
Дозвольте вас відволікти від справ.
Звертаюся не задля обіцянки,
Ні через те, що раптом вас згадав,
А доповісти, що для вас зробив я,
І що потрібно ще зробить мені,
Як вивести нас з цього безгрошів’я,
Відчув і сам на згорбленій спині.
Так не простий обрав я шлях-дорогу
Хоча не було в нас альтернатив,
Я вірив в нашу спільну перемогу,
І знав, яким солідним є актив.
Актив народний це не вила у воду,
Новий долаємо всі непростий бар’єр.
Оспівував в віршах поет природу,
А економіку оспіває прем’єр.
Я шоколаду ж вам не обіцяю.
Минулий рік пішов – важкий тягар,
А новий рік, що принесе? Не знаю.
Я сподіваюсь запобігти чвар.
Відверто кажучи рішучі були кроки,
Але ж помилок і собі не пробачав,
Коли ті пси гарчали з «опоблоку»,
Як лев на них я рикав, не мовчав.
Я намагався бути з вами у русі,
Б’ю по корупції і здирників громлю,
Я реформаторів запрошував із Грузії,
Але чогось їх більше не люблю.
Не до снаги їх енергійні рухи,
Не до вподоби самостійність справ,
Вони мені набридли, як ті мухи,
Тому я іншу тактику обрав.
Ця тактика відома і свідома,
Ця тактика навчає вигравати,
Немає проти лома і прийому,
А я не проти, буду обіцяти.
Я не злякався і не здивувався,
Кого вони хотіли посадити…
Я нещодавно, вибачте, дізнався,
Без хабаря і кроку не зробити.
Стара, як світ, ця звичка всюди брати.
На все розцінки, й суми не малі.
Якщо з інвесторів у нас беруть «відкати»,
То що казати вже про хабарі.
Як субкультура серед нас - мажори,
Як сурогат приживсь - контрабандист,
А ті брильянтові, так звані, прокурори,
Набрали хабарів у повний зріст.
Де честь, де гідність, принципи моральні?
Усюди зрада, зрадників пітьма…
І де подівсь колишній генеральний?
Теж десь махнув кудись на острова.
Ти бач, політики, яку обрали моду?
Будують корупційний свій ланцюг,
І цей ланцюг, як зашморг для народу,
Нардепи, як та зграя злих бандюг.
Наперебій заладились брехати,
І я один підставлю грудь під кулі.
Я їм кричу: - «Всіх посаджу за грати!»
Але ж вони, паскуди, крутять дулі.
Запеклий бій оголосив корупції,
І рейтинги піднявши на свій бренд,
Я політичний, вибач, проституції
Чіткий, жорсткий поставив регламент.
Так, бий своїх, щоб вороги боялись.
Я б’ю в трибуну, стіни аж тремтять,
І вже мене критикувати взялась
Парламентська остання в світі б_лядь.
Мені вже дошкуляють патріоти.
Жорстока критика. Мій рейтинг на нулі
В день і в ночі киплять, як борщ роботи,
І заважають кляті москалі.
Мене вже ігнорують з «Батьківщини»
Ляшко зірвавсь, як лютий пес з цепка,
Погрожує принести в РАДУ вила,
Всадити їх в мої окорока.
Я пам’ятаю день інавгурації,
Майдан гудить, віджали курви Крим.
Вже почались на Сході провокації,
Коли я вперше сходив на килим
Червоний, наче кров, килим багряний
Переді мною струнко всі, як той багнет,
І я щасливий, і такий рум’яний,
Іду, і тут халепа, впав кадет.
Не фаталіст, я віру і вбачаю,
Якась містична сила в цьому э,
І щось недобре тілом відчуваю.
Через плече и дурень не плює.
Тяжкий мій хрест, шановне моє панство,
Народу довгі роки, ще нести,
Бо президенство – це як мореплавство,
Немає карт, а мусиш все ж грясти.
Згадати «любих друзів» я не радий,
Це ж треба до такого призвести,
Щоби на Сході бахали гармати,
Там де хати руйнують і мости.
У всьому, звісно, винен гидкий Яник!
Ти бач, якого накатав листа!
Благав у путіна: - «введи війська на ранок»,
А вже під вечір той окупував міста!
Та шо б його тоді вінком прибило,
Та шо б не зміг гадюко підвестись,
Тоді не було б і війни, можливо,
На радощах і я б перехрестивсь.
Але ж то стерво, волоцюга клятий,
Дурепа, зрадник, путінський шпигун,
Вночі втікав і накувавши п’яти,
В Ростові, готував проект «Шатун».
Я завжди клав в піджак святу ікону,
Але чи зміг би хтось передбачать,
Що Яника за рік позбавлять трону,
А я Украйну буду «визволять».
Не думав ворог, які ми люди вперті,
Прорахувався, вщент програвши все,
Українець! Він не боїться смерті,
Коли Україна стоїть понад усе.
Нащадки наші воїни славетні,
Нам передали свій козацький дух:
Непереможні, вільні і безсмертні,
Ламали ворогів в металобрухт.
О скільки зараз славних «Компанійців»,
Звитяжних і сміливих «Чучупак»,
Хребта ламають москалям убивцям,
На гострі відчайдушних злих атак.
Я твердив вперто: «жити по новому»,
Це не оманливе «покращення життя»…
АТО в три тижні, і гайда до дому,
Але дурне було передчуття.
Здобути прагнув більш за все свободи.
Голодного не зрозуміє ситий
Не будуть жити вільно ті народи,
Які себе не здатні захистити.
Я чорта лисого із під землі дістану.
Любого розміру навішаю локшу.
Приму усіх послів з за океану
І що завгодно з ними підпишу:
По перше, транш на чергову реформу,
(Співпраця надважлива з МВФ)
Що ж в економіці не вклалися у норму,
Нехай не заздрять зайди із РФ.
Воєнні я влаштовував паради,
І вже тремтять від страху вороги.
Є все у нас і танки, і гармати,
Залишилось віддати !вам! борги.
(вказує на народ).
На перший ряд я ставив благодійність
Всім кумов’ям і друзям я дарив,
Посади міністерські за прихильність,
Але ж чому народ це не схвалив!?
Так, я вам не Хмельницький, ні Шевченко,
Але ж великий маю теж багаж ідей.
Так, не Грушевський і не Винниченко,
Бо більше, - «Український Мойсей!!!»
Можливо, висновки робити ще зарання,
Не час ховати зброю, чи шолом.
Ніхто з вас не помітив просування
У напрямку омріяних реформ?
Шукати треба позитив у всьому,
Нема у світі швидкісних реформ.
Хоч і повільний рух, але ж він у гору,
Нехай й кумедних набуває форм.
Політика, - театр, ми актори,
Працюю я невтомно, як Сізіф!
Прибрав я вчасно фірму у офшори,
Щоб податковий не платить тариф.
Піду на все заради України,
Піду на все, - не означає піду геть.
І вже прем’єр за соціальні зміни,
Але летить авторитет у шкереберть.
І той, хто робить висновки тривожні,
І той, хто тут розхитує човна,
Вони для мене хробаки безбожні,
Колабаранти, цього, шатуна.
Так, обіцяв продати я свій бізнес,
Але, як батьку без дитя прожить!
Сьогодні я дарую вам «безвізи»,
Тому мене ви зобов’язані простить.
Ідіть до біса критикани з зали.
Я знищу всіх на світі ворогів,
Собачій будки за життя не збудували,
Але втручаються у наміри богів.
Прим. Автора: «Чучупака» і «Компанієць» - отамани повстанського війська Холодного Яру.
04.08.2017 р.
ID:
744710
Рубрика: Поезія, Сатира
дата надходження: 04.08.2017 12:06:51
© дата внесення змiн: 04.08.2017 13:20:17
автор: CONSTANTINOPOLIS
Вкажіть причину вашої скарги
|
Це просто ціла поема "шоколадному зайцю"! Радійте, порохоботи! І це було написано задовго до його політичної смерті! І про Зеленського тоді ніхто і не знав і не думав... ДОСТАВ!!! Браво! 
