Той, хто вiльний!
Дідусь мого похресника з гордістю дарував мені малюнки тоді ще чотирирічного хлопчика, на яких були кола з крапками і овал з гілочками — а це насправді бабуся, а он вели-и-икий овал — то тато, а отакі кучеряві хвильки — то мама. Дитяча творчість — то диво. Діти підростуть — і їх навчать малювати за правилами. І стануть ті малюнки однаковими, правильними і… нецікавими. Похресник мій уже підріс, але я досі зберігаю ті найперші його малюнки, як найдорожчу цінність. А таки так! Бо — справжні, щирі, відверті. Чому згадала зараз про ці малюнки? Тому що відчула, повернула собі враження тієї справжньої щирості і безпосередності, прочитавши збірку поезій Богдана Кухти.
Я сама за фахом математик, тому збірка поезій з назвою «Трикутник» заімпонувала мені відразу. То що ж таке математично-поетичне я в ній знайду? Читаю… Звикле до редагування око відразу намагається щось підправити, підчесати, підкучерявити і… в якийсь момент я раптом забула про всі свої літературно-редакторські здібності, покинула думати про усі правила силаботоніки. Бо просто розчинилася у цьому нестримному, сміливому, вільному потоці поетичних емоцій.
Я почула Богдана Кухту на Запорізькій книжковій толоці. Тож треба було так: їхати зі Львова однією командою, щоб нарешті у далекому місті на сході побачити того, хто був поруч, — і нарешті розкрився перед тобою. Коло Богдана збиралися люди, навіть далекі від поезії, зупинялися і вслухалися в молодий красивий голос, захоплено спостерігали за його летючими рухами, за рвучкими хвилями його волосся, за неспокоєм і горінням очей. І я стояла поруч і зачаровано слухала.
Поезія Богдана — це безкомпромісний вуличний реп, щирий, по-юнацьки відвертий і максималістичний.
Так, напевно, новонароджений ручай пробивається з товщі землі, будить її: то захопить своєю напористою течією торішній стемнілий листок, то соломинку, то піску трохи підніме з дна і закрутить, то молодій травиці помиє ніжки. От тільки не втомлюється радіти, щиро любити світ, і небо це, і ліс, і траву, і мене.
Так і хочеться крикнути у світ словами молодого поета! Але ж я так не вмію…
Скільки у його словах і емоціях молодого нестримного чуття, скільки щирого подиву і питань!
Щиро кажучи, я з примруженим оком таки трохи скептично оцінювала наробок молодого таланту, але при повторному читанні зрозуміла, що я такого не утну! А все тому, що він — молодий, живий, не отруєний правилами, вимогами, стереотипами. Він — вільний! Ось яка у нього є цінність!
І я дуже рада, що є такий молодий талант, що є справжня воля у цього гарнезного менестреля, є чуття світу і неймовірно щире бажання — любити, змінити цей світ своєю любов’ю.
А наприкінці читання мене чекало відкриття. Я оніміла. Я схвилювалася до тремтіння всередині. Насправді. Прискіплива людина, я почала перечитувати навіть зміст. І… відкрила ще одну геніальну поезію! Почитайте! Я такого ще не бачила. Це насправді геніально! Оце насправді по-математичному точно, бо це — необхідна і достатня умова для душі, яка відчуває волю — жити й вірити. Тільки читайте ці слова, дихаючи повноцінно, так, як ці слова пульсують у вустах Богдана, відчуйте їх ритм!
Читайте! Шукайте, робіть свої відкриття, сперечайтеся і не погоджуйтесь. Але читайте. І хай додасться молодої енергії вашій душі, хай додасться відчуття любові і волі. А Богданові побажаймо знаходити своє, неповторне, міцніти, вдосконалюватися, рости — у почуттях, у здійсненнях, у творчості.
Хай Бог помагає молодому таланту!
Любов Долик,
поетеса,
письменниця
Читати збірку - https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs