Солоні сльози витри з її щік
Поцілуй лоба, кажучи що з нею
Не станеться ніякої біди
Усе пройде, як тінь, як день натхненно...
Розкрий їй світ ти у відтінках пустоти
В самотності розвішай їй гірлянди
Щоб більше не боялась темноти
І відрізнялась дотиками правди...
Їй подаруй світанки і дощі
Ти знаєш, вона досі їх збирає
Складає у коробки з-під взуття
Нікому серця більш не обіцяє...
Обіймами їй душу ти зігрій
Так легко, просто ззаду обійнявши
Щоб більше не втрачала вона мрій
А йшла, тебе у собі відчувавши...