Distance
by Alexander Motyl
in "Vanishing Points"
Відстань від моїх дверей до його дверей
не більше десяти метрів,
але за шістнадцять років, що я прожив
на одному з ним поверсі,
припускаю, що зустрічав його в коридорі
чи в вестибюлі
чи перед будинком
(але ніколи, здається, при вході до ліфту)
не більше ста разів,
і кожного разу з цих ста
він кивав і може вітався
і я кивав і може вітався.
Оце і все - тільки короткі кивки і може-привітання.
Я пам'ятаю, що його шкіра була чорною
і що його очі були як у самки оленя
і що його голос був м'яким, мов пундик.
Минулого тижня двері в його квартиру
були прочинені і грала музика,
і я зрозумів, що щось не так,
тому що його двері завжди були зачинені
і музика ніколи не грала.
Двоє робітників у білому спецодязі
шкребли, фарбували і прибирали сміття,
і я помітив знімок з якоїсь опери
на підлозі біля сміттєзбірника.
Джордж, наш швейцар, сказав мені, що він відійшов -
саме так він сказав -
але, по правді,
якби не ті робітники в білому
і знімок з якоїсь опери,
я б ніколи й не помітив.
