Розкажу тобі, друже, про світ неповторний, чарівний,
Де героєм стаєш тільки ти, подорожній із міста,
Де мальована осінь фарбує потомлене літо,
Де природа прийме тебе радісно, легко очистить
Від постійного зла, що малює по тілу хвороби.
Та земля будить голос, який ти ховав у глибинах,
І вивільнює звіра, виказує істинне, добре,
Замість болей на тілі малює залатані крила.
Пам'ятай про минуле, бо це - ключ до пошуку свого,
Ця земля додає нові барви в життєву палітру.
Ти відчуєш, як щось відриває тебе від дороги,
Коли хмари твій смуток на тілі побачать і витруть.
xv.x. - xxviii.x.mmxvii
