У бажанні чогось досягнути,
Що ліпше було би, просто забути -
Вимагають високу оцінку,
Твої слова, в родовому відмінку...
І зрештою все ж варто почати,
Коли вже зовсім не сила мовчати -
Долаючи свій страх та тривогу,
В надіях донести тобі та Богу,
Одне лише, своє запитання,
Мов мрію чи навіть просто бажання -
І назавжди про це все забути,
Але хтось, все знову хоче почути...
Всі ті слова, що варті надії,
Хай хоч на мить, вони серце зігріють -
Коли душі потрібен рятунок,
Кожне слово має власний рахунок.
