|
За чим посеред ночі Михайлина йшла через темний яр з перелісками до обійстя кульгавої Ганьки – вона знала певно. Зібралася бити вікна старій зводні. Чула й раніш, що та пускає на ніч чужих чоловіків зі своїми полюбовницями, та до пліток Михайлині було байдуже. Допоки те не зачепило її бідолашну. Чи якась добродійка натякнула, чи в самої підозра виникла, тож вирішила або переконатися в зраді чоловіка, або ж викинути дурне з голови. На всяк випадок кілька невеликих камінців все ж поклала звечора в торбину.
Цілий день сама не своя ходила, з рук все падало, за дітей забувала: малечі по кілька разів доводилося зверталися до неї, доки врешті мати відгукувалася. Жінка навіть не намагалася припинити накручувати собі нерви уявами сцен зради чоловіка, бо налаштувалася на цей похід зарання. Наче відчувала, що саме сьогодні буде нагода. Можна сказати, навіть бажала того, щоб здійснити зрештою свій намір та не мучитися здогадками. І справді, після роботи Павло вже вкотре додому не повернувся. Минулі рази казав, що за картами з хлопцями до ранку засиділися. Про політику буцім-то сперечалися, не зчулися, як і півні проспівали. На її питання, де саме проводяться ті посиденьки з політичними перепалками, сердито гримнув:
- Ти бач, вона ще мені допити влаштовувати буде! «Ой, Боже мій милий, за що ти караєш?…»
Михайлина звечора відвела малих до своєї матері – ті любили ночувати у бабусі. Нічого не пояснювала, та й мати не питалася. Вона онукам завжди була рада.
Город Ганьки спускався в яр, а стежка до подвір’я підіймалася вгору через довгу плантацію картоплі. Михайлина чіплялася босими ногами за високе розквітле картоплиння, прохолодне від нічної роси, а серце торохкотіло в грудях, як двигун. Боялася, що сусідські собаки почують. В старої пса у дворі не було, а даремно. З такою злочинною діяльністю, яку веде Ганька у відношенні до зраджених молодиць, могла б і подбати про свою безпеку. Думає, раз дає притулок гультяям, та ще й столи їм накриває, то й захист від них матиме. Нема дурних! Чкурнуть при першій же облаві в кущі. Її Павло, правда, не з таких… Михайлина боїться й припустити, чим цей похід може закінчитися, бо чоловік з недавніх пір не гребував і руку на неї підняти. Чого терпить та прощає йому бійки? Любить… А Павло тепер каже, що ніколи й не любив її. Якби не дівчинка першою народилася, а хлопчик, то ще тоді покинув би. Бреше… Любив.
Якось по секрету поділилася з колишньою шкільною подругою тим, що вже не раз потерпала від чоловікових побоїв, але та навіть не спромоглася пожаліти.
- Якби мені дістався такий чоловік, то хай би що робив, а я б дивилася на нього і раділа, що він в мене такий гарний.
Дурепа, що ще скажеш. Михайлина іншої думки щодо насилля в сім’ї, але на розлучення не спішить подавати. Може минеться, може отямиться її Павло? Хтось, чи щось їй підказало, що причиною його агресії може бути поява іншої. Чоловік відчуває за собою провину, та шукає, до чого б причепитися, щоб оправдати свої гріхи. Та й послуги Ганьки кульгавої безперечно спонукають до блуду та нових вражень.
Ой, як гарно цвіте картопля! Навіть в темряві видко. І чому декоративного призначення рослина не має? Такі ж суцвіття вишукані! В молодості Михайлина приколкою їх до волосся чіпляла, або ж шпилькою до блузки. Гарно було… І дарма, що намірам, з якими вона опинилася на іншому кутку села, дуже далеко до романтичних – розквітлий город не лишився поза увагою зрадженої жінки. Промайнула думка, що у випадку загрози, можна сховатися у високому огудинні Ганьчиних бульб.
Світло в хаті горіло. Через білі коротенькі фіранки продивлялося кілька силуетів. Хто був в середині, Михайлині роздивитися не вдалося, тож сховалася за стовбур старої груші у дворі і з надією спостерігала за освітленим вікном. Хоч би не Павло! Хоч би не Павло!!! Хай хтось інший, чийсь, але не її чоловік – брала гріх на душу несподівано-щирим бажанням.
З-за столу нарешті піднялася і покульгала з кімнати, схоже, що з посудом в руках, хазяйка. Тут вже не помилишся. Значить, застілля підійшло до кінця. Он, ще хтось встає… Над фіранкою здійнялася знайома голова. Павло має завидний зріст. А хто ж третій? Жінку роздирала цікавість, але суперниця в поле зору не потрапляла. Михайлина не відчувала плину часу, їй здавалося, що тягнеться він занадто повільно, а долоні вже свербіли від бажання запустити в шибку камінцем. Зрештою світло вимикнули, але з хати ніхто так і не вийшов. «Політичні дебати» ось-ось мали розпочатися. Михайлина зачекала ще трохи і град камінців посипався в шибки, що біліли в темряві засунутими фіранками.
Отямилася вже в міжрядді Ганьчиного городу. Лежала обличчям в землю, чомусь руками прикриваючи голову. В обійсті гаму не було, але дзенькіт розбитого скла сполохав сусідських собак і вони рвалися з ланцюгів. Михайлина виглянула з картоплі. Світлом вже сяяли всі вікна Ганьчиної хати і двері на ґанку були відчинені навстіж. Павло без сорочки затягував пасок на штанях та метався по подвір’ї то в один, то в інший бік, але зі світла в темноті ночі нічого не міг угледіти. Михайлина з темрявою давно звиклася. Свою справу вона вже зробила, прийшов час втікати і чим скоріш, тим краще.
Додому бігла, збиваючи пальці об сухі грудки. В темряві дістала з-під камінця ключ, відімкнула двері й хутко, не роздягаючись, лягла у ліжко. Сльози врешті вирвалися з очей та полилися на подушку. Відчула біль у серці і страх від передчуття швидкого повернення чоловіка. Павло вскочив у хату, включив світло в передпокої, заглянув у дитячу кімнату, потім у спальню. Стареньке покривало злетіло з Михайлини на підлогу, а слідом за ним і сама жінка, боляче ударившись скронею.
Вранці, не зважаючи на фіолетовий синець майже в пів обличчя, наділа вихідне плаття та направилася в бік автобусної зупинки на рейс до району. Досить, терпець увірвався! Але по дорозі несподівано виникла обнадійлива думка, яка змінила попередній намір жінки. Тихенько схлипуючи, вона звернула зі шляху до контори, щоб зачекати там секретаря місцевого парткому. Перестрибувати через його голову, напевне, не варто. Як-не-як, але ж вона – дружина члена Партії…
01.11.17
ID:
758281
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.11.2017 17:43:52
© дата внесення змiн: 02.11.2017 08:07:37
автор: Галина_Литовченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
