Я, наче вперше, тут і все ж востаннє
І стільки пам'яті, а скільки тут тепла
Ці небеса мені подарували
Твою любов, яку я берегла…
А пам'ятаєш зустріч на сторінці?
Мої вагання і свої думки
Я плакала, коли писала вперше
Тобі, мій рідний, лист від пустоти…
А смайли, знаєш, я їх обіймала
Вони були, як посмішки добра
Твої вірші душу в мене виймали
Я знала, що в житті такого вже нема…
І наші зустрічі стали на смак солодкі
Цей випадок приніс в мій світ весну
Я, наче вперше тут, та все ж востаннє
Сьогодні вдячності слова тобі несу...
P.S. Дякую за те, що ти став кольором мого світу, частинкою мого серця, наповнив мудрістю мої думки, навчив не боятися самотності.
Моя душа уже ніколи не забуде твоє тепло і рідність, добробуту та спокій.
Прийми мої слова вдячності...