Чи надто близько, чи надто далеко,
Чи надто ніжно, може надто щиро,
Заповнив надто всю тобою порожнечу,
Вчинив, мабуть, надто жахливо!
Говорю, коли «краще» шепотіти,
Сміюся, коли «краще» сумувати,
Не вмію з себе щось «нормальне» удавати,
Несила більше чужі ролі грати …
Канони, правила, жорстокі норми,
Заповнили собою все навколо,
Людина в стані емоцій коми,
Не має права вийти за відьомське коло …
Чому ми не стаємо самі собою,
Чому ми боїмося себе справжніх тіні,
Чому ми не назвемо чорне чорним,
Ми ж позабруднюємо все, що залишилось білим …
Ти любиш чорне,
Мабуть, це твій колір,
Підкреслюєш ним свою незалежність,
Я бачу, що ти також не сприймаєш,
Надмірну норму - обережність …
Твоя присутність іноді п’янить.
Твоя відсутність голосно говорить …
А твоє чорне - біле трішки спить …
Поки мелодію ранкову друг твій створить …
емоції від того, хто вийшов з коми ... дякую вам) ... всі інші, про кого умовно йдеться, навіть не мають такого бажання ... за винятком тої, що любить чорне)