Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Радомір: Залишена кохана в'язня - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Божена Гетьманчук, 02.12.2017 - 00:20
Одне лише питання, що в такі моменти керувало тими істотами подібними на людей, куди дівалась їхня людяність...
Фарбований Лис відповів на коментар Божена Гетьманчук, 02.12.2017 - 18:04
Напeвно, людяності та розуміння у тих істот, що називатися людьми права нe мають, нe було ніколи...однe бажання — викрeслити, вбити, знишити, зламати...
Божена Гетьманчук відповів на коментар Радомір, 02.12.2017 - 19:22
а кого винуватити у цьому? Вождів? Самосвідомість тих істот?
Віктор Ковач, 01.12.2017 - 10:41
Мороз по шкірі... Моя рідна Станіславська область... Я читав Ваш вірш і в мене перед очима пробігали сторінки з архівних справ репресованих, закатованих, страчених, зісланих і ні в чому не винних людей. Пробрало до кісток
Фарбований Лис відповів на коментар Віктор Ковач, 01.12.2017 - 11:02
Дякую Вам за щирий відгук!Мені близька Станіславщина, бо майже всі мої дідусі та бабусі з того регіону,хоча сам з Запорізької землі. Вивчаю історію та традиції Франківщини...і Ви праві...ті рядки - то пережите все...то наша історія болю... Пасічник Анатолій відповів на коментар Радомір, 01.12.2017 - 11:10
У Львові музей окупаційних режимів -Тюрма на Лонцького, Тернопіль - музей у колишній катівні, от там шкірою відчуваєш крики в'язнів, польський міністр не захотів зайти до тюрми на Лонцького, образився гівнюк!
Фарбований Лис відповів на коментар Пасічник Анатолій, 01.12.2017 - 11:16
Знайомі місця...не був, але читав про них...читав... мені просто не байдужі ті сторінки писані кров'ю...От гівнюк той міністр! |
|
|