У всьому свій початок і кінець,
Усе росте, розмножується, гине.
Хтось у житті своєму молодець,
А хтось, проживши марно, в часі сплине...
В усьому свій фінал, своя межа.
Приводить день багряний захід над водою,
Зоря заходить у проміннях дня,
А ти живеш, не маючи спокою...
Колись, можливо, смуток проженеш,
Побачиш вільні птахи над собою,
Цю щиру волю, вірність і любов…
Від давніх спогадів зазнаєш болю…
В момент такий знов виступить сльоза.
Свої помилки вже не скорегуєш,
Життя пройшло! Не повернеш, одна сльота...
Своє минуле, жаль, не зредагуєш...
Дітей навчи, як вірити в дива.
Любити світ ,і не боятись болю!
Навчиш - у всьому захід свій та навіть ніч
Приводить день яскравий за собою...