На плаху зізнання скверноти...
Зігрій...не пергаментний холод площ,
Прикрий...цей стид у паперових душах,
Збіли...все аніме гіпсоване в мощах.
Зіший...оголені думки всесущі,
Що жолудем на гілці всесвіту висять.
Корою огорни,ще теплу міць живої плоті,
Що листям прілим вщухли дні сколоті,
А нині знову драми новизни...
Закрий...страждання,муки,сльози,
Як запліта зелений плющ хрести.
Посиль...надію у терпіння,
Як сонцетрепіт розп"яттям ожива.
На гостріЯх цвяхІв троянди у бутонах
ще часу мить,розквітнуть, Господа долонь.