Ніч казкова, чарівна!
Не відійду від вікна:
Скоро-скоро Миколай
Завітає у наш край!
І цікаво так мені,
На чубарому коні,
Чи то пішки йде до нас
В цей зимовий пізній час?
Вітер з півночі подув.
Місяць в шибку підморгнув:
«Іще трохи зачекай,
Уже близько Миколай!».
В ніч святкову, чарівну
Я нізащо не засну.
Як побачить він мене –
Точно вже не обмине!
Скаже: «Я давненько чув,
Що тут хтось слухняним був.
Чи це ти весь рік старався,
Добре розуму навчався,
Усіх старших шанував
І чим міг допомагав?
Якщо чемна ти дитина
Подарунків є торбина».
Що ж йому я відповім?
Може, запросити в дім,
І узваром напоїти,
Сніг із кожушка струсити,
Як живемо розказати…
Тільки б не схотіти спати…
Миколай вже на порозі…
Розрум’янивсь на морозі…
Посміхається, жартує…
Раптом «Прокида-а-а-йся» - чую.
«Де ж подівся Миколай?»
Мама лагідно: «Гай-гай,
Він пішов після вечері.
Ранок стукає вже в двері».
«То усе неправда, сни?»
«Під подушку зазирни!
Подарунки діставай.
Дуже щедрий Миколай!»