уникай крижаного люципера! він просто жахливий хлопець.
так, це помилка. я не взяла й пір'їни з його подушки.
я навіть винна в цьому всьому самотужки.
і ось воно, одвічне горе: бо виходить,
я й не добра, й не погана, й не зла – ніяка.
а за таке – така мені й подяка.
я віддала свого німба за роги, за роги
для загубленої шапки. –
вже я комусь казала? я зробила все правильно
аж до останньої крапки;
тепер просто дихаю, спостерігаю життя на стелі:
воно десь таке, як на марсі чи на сатурні в пустелі.
всі мухи мирно сплять, і павуки дрімають.
кажуть: люди, коли винні, чи невинні, утікають.
виверніть мені в цій темряві праву руку.
я віддала б тепер і два, й три дні
за один, що не справить ніякого враження
на вчителя фізичної хімії, а також і зоології.
краще б я була собакою, що гавкає на хмари.
уникай крижаного люципера, бо так уникають покари.
намотуйте ваші обмотки, латайте свої шаровари.
всі спаслися? всі в могилах? ми – в могилі,
наші душі в крові, наші пальці в чорнилі.
отакі перші враження! першими стали останні,
побачимося там, на тім світі, на поминках
чи на громадському чаюванні.
час прокидатися. сотворімо собі чуйну жінку,
можна жуйну. час творити!
час творити, і варити, й пекти новий хліб.
я сотворю тобі диво, ще й молитовну подяку.
забери мене звідси о пів на ніяку:
ми не можемо втрачати жодної секунди.
ось і потяг, це якраз ним я приїхала.
диви, он мої черевички старі на платформі!
дистанційний шеф-кухар б'є в усі дзвони;
свистки свистять, прапори майорять, собаки
гавкають –
всі ваші примхи до ваших послуг, леді.
о, чемно дякую всім, хто мене чемно вітає.
залишилася б тут з вами, та мої крила
вже просто відпадають, це біда.
а найбільша халепа за цих обставин в тому,
що вашій леді вже майже байдуже
майже до всього. – до всього.
це точно
за твором: a passion play ( part 2 ), jethro tull
а кого стерпіти? терплять щось неприємне чи болюче. але я взагалі не розумію, про що мова. ваша мова досить паралельна, нетутешня. вона мене не втомлює, а лиш виснажує в часі