ти будиш мене, і йдеш.
так, ти будуєш мене, і йдеш.
і ось я збудований, я весь такий, як місто:
місто літнього ранку,
коли ще на вулицях чисто.
ти лежиш тут на ліжку
не сама, а оцими своїми
маленькими штучками –
я не можу сказати, щоб було й смішно,
й пристойно -
навколо весело розкидані,
всі вони не брешуть, всі вони кажуть:
о, це не перший раз, коли він бачив
своє відображення в очах у невинности.
десь в світовій історії
є таємничий замок без ключа.
вона мені нагадує письменника без читача.
вона взагалі не довіряє менеджменту,
і навіть не довіряє мені.
а я довіряю: і менеджменту, й їй,
такій недовірливій та боязкій.
аякже? бо я менеджер. вона мені, як мати.
вона мене вчить, як не дуже успішно
менеджерувати.
кажуть: ми всі – тварини. ми живемо
тут у джунглях разом,
але ще й з усіма тваринами так само.
чи одного ми виду? аякже, одного:
вона ходить колами біля своєї свободи,
я кружляю довкола її серця.
кажуть про час: він втікає від нас,
і тоді його не вистачає.
та коли його вдосталь, він – як боєзапас,
що ти його й радий би витратити,
а ворогів немає.
ви, державні службовці, порахуйте ягнят:
ще буде час рахувати й вівці,
а тепер, я кажу вам, порахуйте ягнят,
і будьте, як собаки, чемні податківці!
ми впадемо у сон, як в казку,
без людожерства, без бабо-ягізму
і без гуманоїдного тремтіння.
так весело буде! ти загадаєш мені проблему,
я дам їй якусь розв'язку,
а на світанку одружимося:
ти й так вже моя господиня.
вчора, на денному шопінгу,
в одній дуже модній інформаційній крамниці
чув, як про мене говорять
тамтешні довгожителі: авжеж,
він може бути справжньою сенсацією,
але він принциповий чоловік.
його життя є однією великою критикою,
якщо подивитися з певної точки зору.
ну, я дивлюся,
наприклад, читаю:
якийсь лакей на ібіці за рахунок свого рахунку
пішов у поети безвісти,
і без прощального поцілунку.
багато. скільки цікавих новин!
я хотів би, щоб всі новини
знав лише я один.
заради цього бігав би,
помножившися на 10000,
та перевіряв їх усі на правдивість.
але я не можу перевірити весь цей безумний світ!
не бувши в твоїх очах, я не хочу
бути навіть одним собою.
ти щоночі зі мною; і вдень: ти постійно
нагадуєш мені дружити з головою
за творами jethro tull
ID:
768071
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 25.12.2017 20:06:19
© дата внесення змiн: 25.12.2017 20:27:17
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|