Мов талий сніг, що ліг на щоки й
Мов промінь дотиком до рук
Мов твої найніжніші кроки
Мов голосу твойого звук
Цей ранок не руйнує іній
Морозу не відчутно нам
І сонні ще занадто тіні
В боях з морозом сам-на-сам
Ніщо не може зруйнувати
Тепло твоїх, мала, долонь
Ти мене в душу, мов за грати
І я у свій тебе полон
Ти чарівна, немов проміння
І лагідна, кохана, ти
Ніякі неважливі стіни
Коли взаємно у душі
Морози інієм вкривають
Зима лютує, холод пре
А я тебе мою кохаю
І вірю, що і ти мене...
