Не зустрів би тебе, то вигадав:
Яснооку, веселу, земну,
Сонця променем ніби виткану,
Соломинку мою рятівну.
Розмовляв би з тобою подумки
І шукав серед інших облич,
Шлях до тебе долав би по сходинках
Помилок і людських протиріч.
Я у всесвіту тебе вимолив,
Уявляючи вдень і вночі,
Обдаровану світлом, силою
І слабку на моєму плечі.
Відчуваю тебе на відстані,
Кожну усмішку, кожен твій сум.
І кохання до тебе - істина,
Що у серці своєму несу.