Пробач, я сам вже розбавив фарби.
Тіні вже себе не бачать мимо неба
куди спішать? Десь так далеко дороги,
слова лишні, я прошу не треба.
Змінили паролі, аватари уже не римуються
мовчали, коли всі сніжинки розтанули.
Мрії до себе так давно не торкаються,
час хотів, а ми так мало прагнули.
Одиноків самотності, розгубили і забувались
повільно і впевнено дні не рухались вперед.
Себе хотіли, а вони за вчора продавались.
Такими й залишились,- в кольрах даремних прикмет(
