Очам краса, слуху мелодія
Дотику хвилююче насолоди почуття,
Думкам широкого чистого простору
А душі в любові злиття.
Хто, чи що, обмануло мозок
Нашептало йому отруйні слова,
Що життя біль в своїй основі носить
І випалює з середини до тла.
І дарма, хто до неба голосить
Випрошує, те що взяти повинен сам,
Нам дано набагато більше, аніж горстку
І все тільки в наших руках.
Своїй слабкості, вже пора сказати: "досить"
Тоді сам світ стане з нами в один ряд,
Освітить темну звивисту дорогу сонце
І зорі вкажуть на істинний щастя шлях.
