Між житами волошки нагадали про небо,
Колоски налилися і схилилися ниць…
Недалеко під лісом солов’я чути щебет,
Легкий вітер розносить запах свіжих суниць.
Вбились в пір’я кульбабки, засвітились у росах,
Зрідка, зрідка пушинки поза вітром пливуть…
Усміхаються сонцю перші ніжні покоси,
З них росинки у хмари прокладають свій путь.
Усміхається небо до волошок у житі,
Наче шле їм вітання в колоскову красу.
І летять поза вітром зачаровані миті,
Піднімаючи в небо дрібну, дрібну росу.
