Минуле оповив сiрий туман…
Палають зорі там за небосхилом.
Вогнем жовто-червоним все горить свiча,
I так зненацька обпалює крила
Та залишає слiд лиш там, де сяяла зоря…
Майбутнє, як біло-рожевий цвіт.
Котиться сонце золоте блакитним небом.
Пелюстки квітів нiжаться в росi…
Тут думи, плани, мрії i потреби,
Тут все, що заховалося в душi.
Теперішнє в дощах осiнньо-кришталевих,
Наче вiтрильники – розкiшнi хмари.
Барви жовтневі в’яже вiтер раннiй.
Як це вловити мить? Якби ж ми знали…
То проживали б день так, наче вiн останнiй.
