Якби все те збулось, чого прагне людина,
То по-іншому, певно, ми дивились на світ.
Час не швидко летів, була довша хвилина,
У коханої в серці розтопився би лід.
Говорили б в лице, не відводили очі,
Всі бажання і мрії крила б мали свої.
Були б довшими дні і коротшими ночі,
Щебетали б у хаті лиш свої солов’ї.
Скільки б нових думок народилось на світі,
Що ж до мрій, то напевно, час їх здійснив тоді.
За вчинки немудрі були б всі ми в отвіті,
Не вклонялись ніколи при житті суєті…