КАЗОЧКА
ВУДІ ПОЛ ҐРЕЙ
ЧАСТИНА ШІСТНАДЦЯТА. ВИХІД У ВІДКРИТИЙ ОКЕАН
-«Настусю, рідненька! Піднімайся хутчіш! Сьогодні у нас дуже напружений день передбачається!»
-«І тобі, доброго ранку, дідусю! Мені дуже цікаво дізнатися, яка нагальна подія змусила тебе розбудити свою кохану онучку, котру ти так любиш о 6-ій годині ранку?»
-«Сонечко, я дуже перепрошую за те, що розбудив тебе у таку ранню пору, але коли ти дізнаєшся про справжню причину мого вчинку, впевнений одразу ж мене пробачиш.»
-«Я дуже уважно слухаю!»
-«Ми наразі знаходимося на глибині 750 метрів, і, це саме час вийти у відкритий океан. Справа в тому, що на глибині понад 1 тис. метрів живуть тільки молюски. То ж якщо ми пропустим цей момент, то потім будемо шкодувати про це усе життя. Більше того. У нас немає часу навіть на ранковий моціон і сніданок. Ото ж поспішаймо одягнути наші скафандри, а ще, камери для підводних відео зйомок.»
-«Гаразд, дідусю! Вважай, що я тебе вибачила, але я усе ж хочу принаймні зуби почистити.»
-«На все, про все 15 хвилин, але мені прийдеться ради цього зупинити рух батискафа.»
-«Дякую, дідусю! Я швиденько.»
Перед виходом я чомусь згадав посадку над Сонцем. Аж у жар кинуло.
-«Дідусю! Я сподівалася, що роботи наші помічники тільки всередині нашого океанічного корабля. До того ж, вони мають бути нашпиговані електронікою, яка аж ніяк не сумісна з соленою водою.»
-«Настусю! Ти інколи забуваєш, що ми ж усе таки у казці, де допустимі певні речі, котрі не трапляються у реальному житті. До того ж океан надто небезпечна стихія, щоб відправлятися туди без «групи підтримки ». Крім цього «шефу» пора поповнити запаси рибних продуктів. Невже ми станемо свідками полювання.?»
-«Я б назвав це полюванням з великою натяжкою. Справа у тому Настусю, що ми з тобою, як справжні вегетаріанці не вживаємо рибні продукти, лише океанську рослинність. Але, якщо захищаючись від океанських хижаків нам прийдеться локалізувати якусь рибину, "шеф", зробить виняток із правил і приготує щось смачненьке."
Як тільки я ступив крок за межі нащого батискафа, як помітив, що до мене на величезній швидкості приближається гігінтська тигрова акула. Я зрозумів, що шансів вижити у двобої з таким хижаком у мене немає жодних. Тільки в останню мить кмітливі роботи-охоронці за допомогою електричого шокера зуміли вчасно відхилити небезпека. Цікава мурена раптом вирішила "познайомитися" з Настусею, а попала у сітку, і, незабаром попаде на обідній стіл, у вигляді вишуканої страви, котру вміло приготує наш "шеф". Надалі ми рухалися посхилу глибокого каньйона в щільному кільці наших друзів охоронців. У мене чомусь раптом пропало бажання продовжувати нашу підводну подорож і повернутися нанаш без печний корабель. І саме вчасно. Ми ледь встигли зняти наші скафандри, коли мимоволі стали свідками кривавої трагедії, яка розігралася між величезним восьминогом і зграєю акул. Спочатку, видалося, що у власника довгих щупалець є усі шанси виграти, проте після першої рани на запах свіжої крові пибули свіжі сили хижаків. Вода навкруги батискафа враз стала червоною. Настуся побігла до своєї каюти вся у сльозах. Я уперше побачив, що моя онученька плаче, відколи вона підросла.
