Я нікому давно не належу
І печально що собі також
Слова лунають даремно
Навіщо? - щоразу воно
Виникає й відразу зникає
Поза сумнівом поза є
Поза тим що давно не чекає
Тим що тільки в думках
Кожен ранок мій крах
Та ідей та надій та чекань
Беззмістовних пустих зітхань
Сонця схід - то пусте
Сонця захід - пустка
Я би зник та мій слід
Ще втертий у землю
І життя то мій плід
Безкінечно упертий
Роздирає кістки на шматки
Від безглуздих вагань
Від мільйонного домислу
Божевільного задуму
Чуйного Бога
І якщо все-таки
Я такий
Це вбого.
Але все одно
Вдячний йому
За слово.
